Колись ми будемо зовсім інші...
У тебе з’явиться сім’я.
Все, як ти мріяв, навіть більше:
Дружина й донечка твоя.
Можливо, станемо мудріші,
Коли осінній прийде час.
Та все ж згадай хоч раз у тиші
Про нашу молодість і нас.
Колись ми будемо зовсім інші...
Я все ж залишуся одна.
Лиш мати волю і не більше -
То все, чого хотіла я.
Ми зовсім різні... зовсім різні...
Та щастя мить була у нас.
А що супроти миті вічність,
Коли та мить – кохання час?