Царівна осінь повертає нам любов,
І лист багряний прикрашає землю щедро.
Крізь злами років зустрічаємось ми знов,
Розлука ж відступать не хоче вперто.
Яка солодка у твоїх обіймах ніч,
Сам місяць усміхається нам з неба,
Яка проста і в той же час важлива річ:
Любити від душі від серця треба!
Так чверть слоліття пролетіло, пронеслось,
І в нас з тобою вже дорослі діти.
Нехай не все, що мріялось збулось,
Та полум"ю кохання не вдалось зітліти.
Воно ще дужче розгорілось і пече,
Охоплює все тіло і обличчя,
І на вершину щастя нас несе,
З минулого в теперішнє сторіччя.