В твоїх очах погроза неба,
Що впало бурею на ліс —
Крайнеба ідолу на требу
Жертовний золотистий лист
Волхвом покірним вітер ніс.
Сапфіри хмар і злото листу,
Роси перлини, срібний дощ —
На груди осені намисто
В офірі блискавок і гроз —
Все в погляді твоїм злилось.
У вирі жертв оцих даремних
Ти бачиш лиш відхід життя,
Мене ж цей дивограй буремний
Багатозвонно перейняв
Приходу вічності чуттям.
Побожно ти не тисни груди
Осмутою питань, чому ж
Цю пишну, осяйну отруту
Улесливо до тих несуть,
Що не туманять люстра уст...
Якщо тебе, мов жах, бентежить
Незрушність погляду мого,
Поглянь на небо — сяйво стежей,
Що й на долонях пролягло,
Віддасть тобі моє тепло.
