Залише " на потім " розбиті слова, жбурнувши тобі у слід,
і тихо застогне.Застигне печаль,обіймаючи холодом шию.
Зігнулась душа реверансом покірним, тобі шепотіла :"Привіт"
А вдома, замкнувшись, від болі й розпуки - завиэ.
Щоб не бачив ніхто, як ламаэ потреба тобою напитися.Вдосталь.
Не опустить очей, невблаганно німих, і незламно крокуэ вздовж смуги.
Дорогий силует, і манери всі тут.Відчеканюэ відстань.Що,досить?
Та й "заміна" мовчить, нескладним цуценям вже готова упасти під ноги.
Замітаэ зима в переддвір'і Різдва всі сліди - і до неі,й в минуле.
І гординя твоя замовчала чомусь, лиш оглушлива тиша. І сніг.
Вона була твоя, а ти час марнував на дешевих повій.Чи забула?!
І навчилася жити без мрій про любов. І про тебе. А ти? - Ти не зміг.
