Найстрашніше - це розплющити зранку очі.
Розуміти, що день почався,
День пішов,
Ти лежиш.
На тобі та сама сорочка,
Що й в дні діточі,
Та подушка, простинь і в"язка книг.
І клепсидра стоїть на звичному собі місці,
І собака, скрутившись калачиком спить в ногах.
Ти залишилась жити у тому ж місті,
Ті самі браслети на двох руках.
Ти сьогодні встанеш -
Підеш у справах,
Ти будеш вдавати, що теж живеш...
Перші зморшки будуть видавати правила,
За якими світ починається
Й ти ідеш.
