А ти просто візьми і забудь
І ніколи більше не згадуй
Усе ковтне нічна каламуть
А ти іди і знову падай
Вставай і вчися на помилках
Бо це життя, дитино, знаєш,
Колись, вже у вишневих садках
Ти якось слова ці згадаєш:
«Коли за плечима буде вагон надій,
Мов кайдани тяжітимуть сподівання,
Одна із заповітних нездійснених мрій
Буде лише справжнє і вічне кохання»
