Буде церква українська –
Житиме країна,
І відродиться у храмі
Знову Україна*.
Як князь славний Володимир
Наш народ прозріє**,
Чуже слово, чужа правда,
Як рідна не гріє.
Нас дурили триста років
Підлі московіти,
Невже ти в неволі знову
Хочеш з ними жити?
Як злиденні та убогі
Русь у нас украли,
А староболгарську мову
Руцькою назвали.
Як до хана в Крим возили
При петрі поминки***
Стерла з пам’яті людської
Німка катеринка.
Європейка не бажала
В темнім ханстві жити,
Тож історію брехливу
Мусила створити.
Дев’ять років кращі з кращих
У кремлі писали,
Нестора оригінали
У вогні зникали.
Правду знищили іуди,
Рабство відродили
І в минуле споглядати
Всім заборонили.
Ось тому ми і не знали:
Так чиї ж ми діти?
І про те, що не слов’яни
Підлі московіти.
І тому голодомором
Нищили нас кляті,
А сьогодні на Донбасі
Почали стріляти.
Не прозрієш - у гулазі
Будеш помирати,
А прозрієш - Україну
Зможеш врятувати!
*З прийняттям християнства у 988 році і до 1686 року вся Церква в Київській Русі існувала як Київська митрополія, і перебувала у підпорядкуванні Константинопольського Патріарха. Однак залежність Київської митрополії від Царгорода, яка тривала 700 років, обмежувалася тільки поставленням чи благословенням на Київську кафедру митрополитів. У внутрішнє життя нашої Церкви Константинопольська Патріархія майже не втручалась, хоча протягом 250 років митрополитами в Києві були греки. (стор.368) Закон Божий виданий Українською Православною Церквою.
(порівняйте європейське ставлення Царгорода до Київської Русі та злодійське ставлення московії, яка з усіх українських церков викрала та вивезла в рашу всі наші найцінніші історичні реліквії. А скільки незгодних з її політикою вбила!)
**чекаючи в Херсонесі свою наречену Анну, сестру грецьких імператорів Василія і Костянтина, князь Володимир захворів і осліп. Царівна радила йому якнайшвидше хреститися, щоб отримати зцілення. Князь погодився і, коли єпископ під час хрещення поклав на нього руку, він прозрів і сказав:“Тепер я пізнав істинного Бога!” (стор.360) Закон Божий виданий Українською Православною Церквою.
***улус московський золотої орди з самого свого народження та до так званої куликовської битви служив та платив данину золотій орді, а потім ще до 1700 року служив та платив данину кримському хану.
"Иоанн послал в Крым толмача своего Иванчу, желая заключить с Ханом торжественный союз, а Менгли Гирей в 1473 год прислал в Москву чиновника Ази-Бабу... Вместе с Ази-Бабою отправился (назад. - В.Б.) в Крым Послом Боярин Никита Беклемишев"...
Сей Никита Беклемишев имел строгое указание Московского князя согласиться на следующее условие Хана:
"Ты, Великий Князь, обязан слать ко мне, Царю, поминки (дань.-В. Б.), или дары, ежегодные".
/Н.М. Карамзин "История...", том VI, стр. 260./ як бачимо вище написано, що царем був саме хан, а не іоан.
"...И даже у крымских татар в Бахчисарайском договоре 1681 г. не могли вытягать ни удобной степной границы, ни отмены постыдной ежегодной дани хану, ни признания московского подданства Запорожья".
/В.О.Ключевский "О русской истории", стр. 363./
"Но турки были страшно истощены (к 1700 году беспрерывными войнами. - В.Б.) и заключили мир, уступили России Азов со всякими старыми и новыми, уже построенными Петром городками; а крымский хан должен был отказаться от дани, которую до сих пор платила ему Россия (!!) под благовидным названием поминков или подарков".
/С.М. Соловьев "Чтения и рассказы...", стр. 502-503./
"18 августа 1700 года в Москве сожжен был "преизрядный фейерверк": царъ Петр Алексеевич праздновал турецкий мир, приобретение Азова, уничтожение обязанности посылать поминки (постоянную дань! - В.Б.) в Крым".
/С.М. Соловьев "Чтения и рассказы...", стр.504./
17.12.16р.
Дев’ять років кращі з кращих
У кремлі писали,
Нестора оригінали
У вогні зникали.
Правду знищили іуди,
Рабство відродили
І в минуле споглядати
Всім заборонили.
Ось тому ми і не знали:
Так чиї ж ми діти? Правдиво й мудро.