84. Зупинка в дорозі
18.12.2016* 16:40
За вікном темно, але я знаю, що сніг нікуди не дівся – весь день час від часу, пораючись на кухні та працюючи за компом, поглядав на білий спокій.
Мій будинок стоїть таким чином, що перед моїми вікнами сніг лежить на даху гаража, що вбудований у схил. Це дає можливість дітям зимою, при першій ліпшій нагоді, кататися із гирки на санчатах. Їх галас не чую, тільки бачу як вони пожвавлено, жестикулюючи, спиною до мене сідають на санчата та щезають, коли санчата їдуть униз. Вже спокійно дивлюсь на них і пригадую, як мої сини точно так каталися тут на санчатах. Інколи на мене накочується сум спогадів про той час, бо які вони були тоді щасливі я який я був тоді щасливий!
Мені здається, що це було зовсім недавно, але усвідомлення цього мимоволі викликає в мені сумну посмішку, бо Бажену вже через декілька днів буде аж 32, Світозару вже 22, а Дарію буде 20 років на початку січня 2017.
Мені тяжко усвідомлювати, що я тепер роблюсь все більше і більше повністю одиноким.
Раніше одинокість була інтелектуальна, бо всі ті, з ким я міг мати рівні стосунки, вже пішли з цього світу.
Раніше одинокість була сакральна, бо в якості езотерика мені давно нема з ким спілкуватися, бо, з одного боку, мої Знання не потрібні, а з іншого боку, я давно припинив шукати вихід із цієї одинокості, бо всі ці шоу типу «Битва екстрасенсів» викликають у мене огиду і сум, адже я дуже добре знаю чим закінчуються такі речі для Просунутих. Так, там зустрічаються неймовірно талановиті люди, але… це не стає їм на заваді спокушати Долю, порушувати навіть так звані «Космічні закони».
Раніше одинокість була психологічна, бо я усвідомлював себе тільки половинкою Людини, адже фактично з 2001 року, а юридично з 2004 року біля мене нема жінки. Але тепер я з цим давно змирився і моя Чоловіча любов була всі ці роки зосереджена на молодших синах. Та тепер я і це втрачаю.
Світозар давно вже має самостійне життя, не кажучи вже про Бажена, який ніколи не був фізично прив’язаний до мене, хоча емоційний/психологічний зв'язок між нами дуже міцний. А от тепер і Дарій все більше і більше відходить від мене.
Так, знаю, що я ще певний час потрібний йому, тільки він вже цього не розуміє і не приймає. Жорстко, але мені приходиться з цим зміритися, бо це закономірне.
Я традиційно проживаю кожний день насичено: малюю, пишу вірші та прозу (слава Богу, тут у мене є віддушина у Клубі поезії, де час від часу зустрічаю віртуально мені подібні «втрачені душі»), роблю меблі в домі, готую дерев’янки до реалізації різноманітних задумів в дизайні (а може це скульптура з дерева? Не знаю), готую їсти, займаюсь самолікуванням (сприймаю це як Іспит, адже раніше я собі ніяк не міг допомогти, тільки іншим людям!), перечитую книжки із своєї бібліотеки (благо, що вона має різноманітну тематику, давно не читав польську фантастику – треба почитати знову, читаю її без словника, а от розмовляти не можу, дивина), ретельно копаюсь у Фейсбуці та в Гуглі, дивлюсь різні серіали (як правило – фантастику, бо мені неймовірно цікаво як через неї Кодують Людство на зміну Вертикальної Раси, на фундацію нової Людської Цивілізації), час від часу слухаю, що мені говорить Голос, а інколи і Голоси (це давно стало звичним)…
Зараз вирішив витягнути старі Контактні записи, і не тільки такого ґатунку, і упорядкувати їх. Декілька разів робив спроби накопиченні Знання по-новому викласти в тексті, але кожний раз рано чи пізно бачив, що не можу продовжувати, то і вирішив, що краще упорядкую те, що вже маю, тим більше, що ці десятиліття для мене весь час були Навчанням, а це означає, що матеріал, який був на початку, необхідно корегувати, бо Знання, що прийшли пізніше, багато що показують в іншій трактовці, вони точніші.
До Нового року залишилося дуже мало. Маю традиційне запрошення зустрічати його з родиною у Бажена, але вперше, на своє здивування, раптом зрозумів, що я ладний і сам, одиноко, зустріти його у себе дома, тільки щоб не плутатися під ногами у синів. Можливо, що це якесь хворобливе перекручення моєї Чоловічої любові до дітей, але я ж завжди говорив правду всім, навіть собі.
Моя довга пауза у цій розповіді була обумовлена тим, що раптом спіймав себе на тому, що події. які були давно, більше 10 років назад, пам’ятаю добре, а от після 2009 року щось плутається в моїй пам’яті. То дістав старі блокноти із записами за роки, що промайнули, продивлюсь їх, а потім продовжу свою розповідь.
ID:
707261
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.12.2016 19:48:55
© дата внесення змiн: 18.12.2016 19:55:00
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
