Катакомби ховають небезпеку,
Твої очі глибші катакомб.
Влітку,в гарячу вогненну спеку
Я бачу в них любов.
Кохання ховається в лушпинні,
Його ти просто не побачиш.
І навіть посеред стовпотворіння
Воно промениться оренжевим.
Твої холодні вуста шепчуть
Про дуальність почуттів,
Я схопила відразу словник,
Шукала лексичне значення незрозумілих слів.
Рими байдужі,без краплі душевного,
Коли ти пишеш на автоматі,
Коли літери сплітаються в огидному почерку
І всі кричать - "Пиши адекватніше!"
Коли сутінки/день
І ти просто гортаєш календарі,
І натрапляєш на день,
Де ще рік тому ти був на нулі.
Нуль.Зеро.
Відкинутий по той бік сцени
Тобою захоплювались простаки
І гнобила пихата богема.
Ти не впав,
Хоч як голодно ніс твоє тіло вітрець,
Ти не впав,
Не втопивсь у дволикості стада овець.
Ти стояв і сміявся,
Пиво пив і закушував хлібом.
Чорну бороду коротко стриг
І голивсь як з пра-діда.
Як по вулиці з піснею йшов
В довгих шортах і кедах
Ті дволикі кричали:
"Агов,тобі в дурку вже треба".
Ти не впав,ти тримавсь
І русяву свою шевелюру
Проти вітру чесав й проти
Заздрощів й глуму.
Ти - творець,
Ти легенда минулих століть,
І хай з неба посиплються сльози.
Сльози тих,хто тебе не узрів
І талант твій загріб у окопах.
