Думки десь мої погубились,
Почати як цього вірша,
Слова немов в горлі спинились,
Немов оніміла душа.
Помер ,ти мій друже зарано,
Сказати я хочу , тобі.
Життя наче кадри із фільму
Спливають в моїй голові.
РазОм ми з тобою прожили,
Дитинство і юність свою.
РазОм веселились , тужили,
Ганяли м*яча на лужку.
Ми їли із миски одної,
Із кружки одної пилИ,
Ми друзями були з тобою,
По-братські з тобою жили.
Бувало в дитячому гніві
Пускали у рух кулаки,
Та в кого таке не бувало,
Адже ми були парубки.
Катались разОм ми на санях-
Коли приходила зима,
Сховавшись від тата та мами
Курили разОм кратькома.
У школі ганяли футбола,
На річку , у ліс по гриби.
Все сяяло щастям довкола-
Безжурні дитячі роки.
І юність-пора парубоча-
Також прмайнула разОм:
Забави ,увага дівоча,
Веселі пісні за столом,
Усміхнені лиця довкола,
Поїздки в сусіднє село.
Не скажеж ти більше ніколи:
"Все дійсно отак і було."
А потім шляхи розійшлися
У кожного доля своя,
Дружини і діти знайшлися,
Почалося власне життя.
Та доля тебе не жаліла,
Не надто вже добра була:
Сім*я якось враз розлетілась-
Складна ж бо ця штука--життя.
Не зміг ,ти стерпіти удару.
Зламався якОсь , а чи-що?
Чи може за когось ця кара?
Та яккось не так все пішло.
Тобі б лише жити та жити,
Хоч важко у цьому житті,
Родині і дітям служити,
Радіти пташкам на весні.
Дівчаток своїх подружити,
Гойдати внучат на руках.
Та що нам про це говорити
Не знає ніхто ж бо свій шлях.
Стискається серце до болю,
Як бачу тебе на столі,
Здається не давно з тобою
Ганяли по цьому дворі.
Сумуєм усі ми тут дуже,
Та віримо Бог все простить,
Спочинь же у мирі мій друже,
Нехай тобі там пощастить.
в.п.
біль втрати довго буде гудіти!
