Заплакало небо за Україну,
Засмучена Сонце так швидко знайшло...
Плаче, як мати, за свою дитину....
Смутком усе просякло...
В серці незвіданий щем,
У душі туман простелився...
Не змиє біль цей дощем,
Він як рубець, навіки, лишився....
Пам'ять, не зітре чорні хустини,
У яких матерів одягнула війна...
І серця не покине дружини,
Яка у коханні навік присягла....
Не покине цей спогад дітей,
Батько для яких був опора...
Тисячі розбитих війною сімей,
У яких навіки цей комок із горя...
Не забуде героїв мати-Україна,
У пам'яті залишитесь навік!
Не змиє спогад дощ, чи будь-яка руїна
Пам'ятати Воїнів ми будемо повік!
Автор: Назар Гузій
