Усе мине. Усе пройде. Так прикро
Так дивно жити в світі без проблем.
Та уявіть, що все прекрасне зникне,
Не буде вже ні віршів, ні поем.
Цей вік жорстокий. Де його герої?
Де наші Ботічеллі і Данте?
Де та любов, де ті прекрасні зорі?
Усе минуло, все тепер не те.
Лиш спомин є, та як із ним нам жити?
Коли йдуть покоління сірих мас
Яким би тільки лиш кудись спішити,
Ховаючись за блідістю гримас.
І світ такий, які живуть в нім люди
Скупий, німий, без вірності й тепла.
Та і напевне так воно і буде,
Бо змінюватись - справа не легка.
Яким ти був до того неважливо,
Тому шануйте мудрість без прикрас
І піде дощ, укриє світ цей білий
Укриє всю планету. Всесвіт. Нас.
