Замайоріла молодість нам стягом
Озвалась:"Хто живий, ставай!"
І стали ми, огорнені туманом
Й пішли вмирати за свій рідний край
І освятивши шаблі на зорі
Покинули заплакану кохану
Всміхаючись, хоч знали, що з війни
Нам не вернутись, та життями
Ніхто не дорожив і не жалів за домом
Й не плакав тихо, дивлячись на схід
Чого ж бо варте все, що є навколо
Коли на Батьківщину ворог гострить ніж?
Й чекали бою, копаючи окопи
В промерзлій наскрізь, та своїй землі
Щоб незабаром вщерть залити кров'ю
Її своєю і своїх катів
І день прийшов, морозний, безталанний
Надворі січень. Український цвіт
Закривши шлях на Київ власними тілами
Героями під Крутами поліг
