Ти у зоні свого надкомфорту,
Що на піку мого божевілля -
Тінь покірна і постать прегорда
Між собою влаштовують бій:
На частини закохане серце
Розривають думки-громовиці -
Лиш далеким відлунням озветься
У твоєму затишку мій біль.
Я у зоні твого надкомфорту,
Злим вітрам опираюсь щосили -
Обриває наснаги аорту
Безкисневих потоків хаос.
Смерть бажань, що здолати не в силах
Паперових тонесеньких мурів,
Воскрешає натхненності крила -
Не ляка їх стіна-хмарочос.
Ми у зоні комфорту й страждання -
Чистять пір`я тут музи й пегаси;
Донесе хто в цю землю кохання,
Той дістане чуттів едельвейс,
Що руйнує кордони і грані,
Де любов - то комфортне безумство,
Що так палко - як вперше й востаннє,
Проростає єднанням сердець.