Моя маленька донечко,
Спатоньки час прийшов.
Он, зазирни в віконечко:
Місяць давно зійшов.
Зорі по небу стеляться
Бісером золотим.
Спати лягла й метелиця
Снігом рясним під тин.
Навіть собака, стомлений,
Солодко задрімав,
В білий клубочок згорнений
Лапками хвіст спіймав.
Сниться йому вже літечко,
Трави, луги й поля...
Спи, моя люба квіточко,
Мамине янголя.
Вкрию тебе периною,
Руку дам уві сні.
Стану тобі хмариною
В надто спекотні дні.
Буду тобі опорою,
І розіллюсь дощем,
А від зими суворої
Вкрию тебе плащем.
Вікна закрию шторами,
Далі від темних віт...
Добре, що ще за горами
Сірий дорослий світ.
Хай тобі сняться, донечко,
квіточки і казки.
Не відпускай лиш, сонечко,
Маминої руки.
13.02.17.
проникливо та гарно, Богданочка! 
