Сонця промені грають в волоссі,
Вітер сонцю щось тихо сказав.
І мені на хвилину здалося,
Вітер в сонці кохання впізнав.
Щось принадливо,ніжно,мрійливо,
Щось таке, що, мабуть, лиш для двох
Говорив вітер сонцю сміливо.
І мовчання я чула його.
День у день зустрічала їх вранці.
Сонце в хмарках вітало мене.
І розсунувши неба фіранки ,
Я у вітрі пізнала тебе.
Сонце душу в мені осягнуло,
Віддзеркалення тут віднайшло.
Воно сповнене там саме було,
Де кохання у душу прийшло.
Дуже гарно 
