У сквері осінь струшує листки
І вчить у парі з вітерцем літати.
В задумі кілька різьблених, тонких
До ніг кладе гранітному солдату.
Навкруг вбрання барвисте юних лип,
А клен старий поважно шапку скинув.
Стоїть, безлисту голову схилив,
Неначе батько на могилі сина.