Травень схиляється вниз і розчісує літо,
Стелиться дим ранкових густих туманів.
Серед будинків ходить пекучий вітер,
Цієї декади востаннє.
Сонячні промені падають нижче перону,
Гуркіт коліс заглушує шум у вухах.
Я тобі зараз розкажу святі закони,
А ти мене слухай.
Це місто лишає відбитки на шкірі й рогівці,
Замолене сотнею храмів, як перед війною.
Ніколи ми більше не будем тут найщасливіші,
Нас більше не троє.
Дощами, туманами, росами проти зірок
Зітри його з пам'яті, теплі його дороги.
Бо прийдеш сюди зробити останній ковток,
А тут вже не буде нікого.