В почуттях моїх рій «істот» -
Набереться, можливо, й сто.
Кожна з них зі своїм характером.
Серед більших згадати варт
Небайдужість, в труді азарт…
А негідних «істоток» п’ятеро.
Всіх не видам. Снують здаля
Чи у схованках тихо сплять.
Але інколи прокидаються:
Лінь, ненависть, раптова злість…
Хоч, як думається, малі,
Та, буває, дуже кусаються…
Час найкращих не забере.
Хліб для них мій, вода з джерел,
Щоб стійкими були між стресами.
А як радість прилине в дім,
Заступаючи шлях біді,
Пригощу їх делікатесами.
Хай міцнішають у гурті…
А чорненькі – підступні ті,
Сподіваюсь, зростань не матимуть.
Та щоб справді отак було,
Не пущу їх в своє тепло
І, звичайно ж, не годуватиму.
