Ось вечір наступа: шукай подвійне дно;
Дістань свої "чому" з підсердної кишені.
Ти знаєш, "я люблю" не спричиняє "бо";
І не розвіється за шумом голих кленів.
Слідкуй, як градієнт просочиться в вікно;
Протягне віяння солодкі крізь шпарини:
Тут свіжість вже весняна й ще-димок,
Добутий з димаря останньої хвилини.
За краєм димаря, примара-зореліт,
Чи може, то літак. Чи може навіть зірка
Не падає - летить; без гальм; без прав...
А долетить - колись, в кінці цього століття.
Від розпачу до ейфорій! Назад ти не лети,
Не піддавайся остраху і болю;
Бо ж все майбутнє у твоїх думках:
Політ фантазій, що збиває подих,
Може так само дарувати міць:
Зміни лиш напрям траекторій.
Тоді приземишся не на голчасті гори,
А десь на тихий берег моря.
