Знову пишу про свої спогади,
згадую,
як брехнею солодив мене,
як цілував брехливими вустами,
як пригортав до себе
мене...
Знову пишу про те кохання,
згадую,
як плакала до рання,
як просила не кидати,
як ходила за тобою по п'ятах...
Знову пишу про тебе…
Ти був єдиний у мене,
а я в тебе не одна.
Чого доля така не справедлива?
Знову пишу крізь сльози.
У мої душі морози…
Хто зігріє її?...
Заберіть хтось той іній!
Знову пишу про біль.
Чого він такий жахливий?..
Серце поколює,
вже не може.
Ніхто ніколи йому вже не допоможе...
Знову пишу про страждання,
ніяк не зрозумію для чого кохання?!
Весна у серці не цвіте,
хоча пора її скоро прийде...
10.02.2017
