|
Аліна вже тривалий час захоплювалась модою. Це була б не вона, якби економивши гроші, хоч раз на місяць щось собі не купила. Це не про Аліну! Вона по два рази на тиждень, а то й по три, забігала до крамниці з одягом та виходила завжди з пакунками. Їй здавалось, що не має що вдягнути! А насправді, у домівці було так багато одягу, що можна було б одягнути цілу країну. На вулиці був літній день, він дуже радував Аліну, адже завтра їде з батьками на море.
Тому вже вкотре зможе накупити собі дрібниць та зробити магазину виторг. Проте забігши у крамницю, Аліни очі відразу кинулись на трилітрову банку, в якій були гривні з монетами, а на ній було наклеєно фотографію трирічного хлопчика з проханням:
– Допоможіть добрі люди, врятувати життя малюку. Пожертвуйте на операцію хто скільки зможе. Подаруйте мені радіти цьому світу та перебороти лейкоз.
Аліна хутчіш відкрила гаманця та кинула до банки гривню, але в собі задавала питання:
– Що вартий гривень для людини?... Адже сучасна медицина така дорога... Та пошепки промовляла:
– Гривня ця мене не спасе, але хлопчику нехай поможе. Дай Боже вилікуватись цьому дитяті.
Нові купальники, засмага на сонці, плавання на морі, швидко перетворились у гарний спогад на фотографіях. Почалися буденні дні, Аліна знову прибігла до крамниці за чимось свіженьким, проте свою увагу всю сконцентрувала на те місце, де стояла банка допомоги. Її там
вже не було. Минув майже місяць з того випадку, коли студентка жертвувала гривню.
– Як його здоров’я? – засинаючи, думалось Аліні.
І Бог подарував їй відповідь. Цієї ночі їй наснилось, що вона стоїть на зупинці, а ось наближається автобус. Та навпроти, на іншому боці тротуару, стоїть той хлопчик, біля нього банка, а в рученятах він тримає апельсинку, й дитячим голосом кричить:
– Алінко постривай! Не сідай в автобуса! – я ще не подякував тобі! – Я вилікувався і тепер здоровий! – стрибав у біло-синіх кросівках хлопчик. – Ось, тримай, будь ласка, це тобі! – й передав Аліні апельсинку.
– Дякую за твою пожертву! З усмішкою взяв свою банку, та попрямував кудись у бік храму Христового Воскресіння! Різко зірвавшись, Аліні аж подих перехопило!
– Ой! Що це? – у руках в Аліни була апельсинка подарована хлопчиком. – Тепер я знаю, що означає гривень для людини! Ласувавши апельсину думала Аліна.
28 серпня 2013 року
ID:
727948
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 09.04.2017 02:32:44
© дата внесення змiн: 09.04.2017 02:32:44
автор: Ель Демір
Вкажіть причину вашої скарги
|
