людино, прошу тебе: припини
пересипатися дорослими словами.
чи, може, ти знаєш причини та наслідки миру й війни?
чи вже уявила, хто з нами грається,
а хто вже гидує нами?
чи, може, ти думаєш, я то все знаю?
ні, адже досі з тобою тут, хоч і дуже від того терплю:
хочу згадати образ минулого нібито раю,
де я все знаю, й нічого
не боюся, і солодко сплю.
скажи, чи бажаєш говорити з людьми
про погоду, наприклад, чи про кохання?
йди до них, просвітлися та перейми
всю їхню мудрість
з вечора аж до світання
звісно ж, ти розумієшся ще й на футболі –
базікай. та ніхто не вгадає господньої волі
хоч якби ти була опівденним сонцем,
та поглянула на себе моїми очима –
чи не заплакала б? плач: в кожній твоїй сльозі
сонце, що змушує землю жити
Така вона людина, не хоче знати того, що знає, а хоче знати те, про що мріє.
Але добре знає, що здійснення тих мрій - найкоротший шлях до її гибелі, фізичної і духовної.
Хомо не зовсім сапієнс, якщо не приймає світ таким, яким він є, і якщо не робить зусиль для того, щоб зробити його кращим.