Кучерява заметіль
В пишній кожушанці
Шаленіла цілу ніч
З вітром в дикім танці.
Ніби сизі паруси,
Розкидала поли.
Обіймала сонний ліс
І село, і поле.
Біле диво з пелени
Брала жмені повні
І жбурляла навкруги
Цю холодну вовну.
А стомившись на зорі,
Відпочить присіла.
Тільки й сліду, що лежить
Кожушина біла.