Посеред міста пара зупинилась,
І раптом серце холодок пройняв,
Сказав : «Привіт, а ти таки змінилась
До невпізнаваності.»
( Але ти ж впізнав?)
Розмова ні про що собі точилась,
Душа закрита на засув, на клин.
«Давно не бачились, я радий, що зустрілись»,
(Два роки, місяць, день і шість годин).
Не просто їй всміхатись благородно,
Коли з-під ніг тікає геть земля.
Він скаже : « Стала ти холодна»,
(За Цельсієм – сто десять вниз нуля).
Та вона сильна. Хай в душі вулкани,
Він все зробив, щоб стала холодніш.
Вже так давно не кровоточить рана,
І сльози не течуть щоками більш.
На площі в місті стрілися обоє,
Недовга в них розмова та була.
Всі спогади розвіялись журбою,
А навкруги цвіла собі весна…
