Бетонні дороги і бетонні мости,
бетонний Дніпро пливе піді мною.
Бетонні обличчя стоять стіною,
притиснені щільно одне до одного.
З захованою в кожнім душею-безоднею.
Знайомтесь, в Києві -- меланхолія години-пік.
І поки я вишу на поручні,
і ритми чужі гасають між скронями,
я думаю -- тромб аварії, що перекрила міст,
уже оточений лейкоцитами поліції,
яка не раз знімала "ACIS",
який щоразу повільно повзе по вантам Московського.
Але порівнювати вулиці з судинами давно моветон.
А чому, власне, година-пік?
Traffic jam привабливіше на смак і при вимовленні зоставляє насолоду на рецепторах кінчика язика.
Желе із часу, густина агар-агару, подарована самим прабатьком-морем.
Желейний час, а в ньому:
червоні "Chery" і
жовтогарячі манго КамАЗів,
жовтогруші "Богданів" й
зелені яблука тролейбусів,
ніжноблактина солодка вата вихлопних газів,
синій виноград дешевих іномарок та
фіолетові чорниці дорогих іномарок.
А внизу заварний крем Дніпра.
Я думаю, яким чином, бургер, який я купляю,
вдаряючи по всім смакам одночасно
не перероджується у дисонанс?
Хоча, якщо смаків лише 5, то виходить
солодкосолоногіркокислийумаміакорд --
септакорд. (Як шкода, що харчуючись бургерами --
я швидко збіднію, не наберучи ні кіло)
Але до акордів,
Цілісність смаків породжує бургер,
м*якість піску породжує скла прозорість,
луски мушлі -- світло перламутра.
Кожна сукупність -- нова властивість.
Кожну сукупність породжує мозок,
навіть думки -- дві думки, нова думка про третю властивість,
Три думки -- нова сукупність-властивість...
За циліями, віялами-жалюзями від сонця,
відкривається око, що бачить,
поєднуючи,
возз*днуючи,
роз*єнуючи.
Але
крізь сон.
Я відчуваю
всю
інерційність системи відліку.
Дєвушка, канєчная.
ID:
738067
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.06.2017 18:34:36
© дата внесення змiн: 16.06.2017 18:34:36
автор: La_Ra
Вкажіть причину вашої скарги
|