Сіра буденність вбирається в золото,
Трохи в багрянець, трохи в бурштин.
Світ засинає (неспішно і кволо так)
Готує полотна для білих картин.
Він ще не спить, він на стадії проміжку.
Вже не активний і ще не пасив.
Стадія ця немов магія розвитку
Й самопізнання - безкрайній масив.
Всі атрибути давно вже відомі:
Книга, глінтвейн чи червоне вино,
Кава з корицею, затишок в домі,
Плед (що старенький), щоб тепло було.
Всі аксіоми стають зрозумілими.
Всі теореми доводяться враз.
Розум ясніє, думки стають спілими.
Світ поринає у свіжий екстаз.
Осінь не вміє бути невчасною.
Хоч і приходить, коли ти не ждеш.
Осінь навчає простому й прекрасному
І позбавляє нас будь-яких меж
