Що може бути страшніше за розлуку?
Що може більше болю принести,
Ніж коли тримаєш його руку,
І знаєш, що поїдеш зараз ти...
Поїдеш, і не бачитись вам довго...
І будеш, як примара, на дорогах
Шукати його тінь, молитися на подих,
А знати - лише біль та холод.
І посміхнутись ти себе не змусиш,
Хоча хотілося б, щоб звеселить його...
В біль і холод, як пітоном душить,
Й нема на світі більше нічого́
Дорожчого, за цей останній погляд,
Дорожчого, за цей останній подих,
За стук серця, порух вуст... І знову
Наче помираєш... Нема життя без нього.
Чому так боляче цю руку відпускати?
Чому не ма сил відвести очей?
І.. Господи, як боляче те знати,
Самотніх скільки попереду ночей...
