Юда якийсь продав бідолаху
I вечором темним їїузяли.
На дошку кухонну, наче на плаху,
Поклали i краяти почали.
А потім шкуру з неї злупили,
Жбурнули в пательню, підлi тирани,
Мов інквізитори грішника смажили
I сіллю свіжі посипали рани.
Підступно, безжально тіло пробили,
Неначе палею, гострою вилкою,
Не менш жорстоко пошматували
I далі попхали, заливши горілкою.
А там по тісних коридорах тюремних
В гидкий каземат її потягли,
Де coтнi невинних, бідних. стражденних
У муках тяжких свою долю кляли.
Усіх їх хотіла вона збунтувати
Щоб вирватись з того гидкого ярма:
- Вертаймось назад, - стала вcix закликати.
- Ми вийдем на волю, краще смерть, ніж тюрма.
Та не судилось розбити остроги
I залишити цей нужник брудний:
Одвічна причина - нестача спиртного,
Призвела до краху світлих ідей.
А далі ycix зла недоля чекала:
Розтління, гниття у концтаборі смерті
Усе, що найкраще, тюрма відібрала
Зламались, розклалися й самі уперті
Пройшовши тортури, зжовтівши від мук,
Звільнилась вона, але довго не жила,
В останню секунду ще видала звук,
У воду стрибнула i з горя втопилась.
1993р
