Встала рано нині Ганна.
Одягла сорочку.
З’їла кашу із бананом,
Випила чайочку.
Потім булку пожувала,
Колою запила.
Хоч недовго «ґаздувала»,
В кухні насмітила.
Взяла віник, щоб підмести,
Лиш махнула дільно,
Тут прийшла їй есемеска,
Сповістив мобільний.
З нетерпінням ждала звістки.
Мала їхать в гори.
«Відміняється поїздка», -
Написав їй Орест.
Сіла в залі на долівку.
Жалям віддалася.
Мама вгледіла, голівку
Гладити взялася:
- Чом журба лягла на личко,
Полину гіркіша?
Впала - встань, іди, Анничко,
До мети скоріше.
В Ганни поза не змінилась.
Ствердла, мов статуя.
- Що до мене причепились.
Зараз домету я.
Вдало скаламбурили прикольна гумореска. Ось тільки після слова "впала", де мама до доні звертається, проситься інший знак - або тире, або знак запитання ( то я лиш свою думку висловлюю)
Чудова гумареска, Люба! 
(здається, там, НА має бути перед личко)
прикольна гумореска. Ось тільки після слова "впала", де мама до доні звертається, проситься інший знак - або тире, або знак запитання ( то я лиш свою думку висловлюю)
Невимушено, ненав'язливо, цікаво!!! 
Дотепно, Любо, як завжди... 
