Моє життя - се такий невдалий перформанс
З актором-невдахою у головних ролях,
Що безталанно малює на стінах кров'ю,
Що іржавий у око встромляє цвях.
А потім дивлячись на глядачів сміється,
Сміється нервово і сміх цей змінює плач,
Бо сердечко його вже не так швидко б'ється
І звик до такого навряд чи глядач.
Та, здається, актор цього цирку - безсмертний,
Смак крові у роті йому знайомий давно.
Він щоразу живим повертається з пекла,
Щоразу нове починає кіно...
