Дає тільки Бог чоловікові сили великі,
Щоб був він героєм в служінні найвищій меті.
Господь… Він найближчий з усіх. Він не десь, не безликий.
Він є найдорожча істота в моєму житті.
Хіба щось у світі я зміг би зробити без Нього?
Я наче дитина, що з Батьком за руку іде,
Що скрізь кожну мить відчуває Його допомогу,
Що впевнена: Він не покине ніколи, ніде.
Зв’язок з Ним — найперше. Та дещо є також важливе,
Що робить незламним, міцним, непоборним мене,
Живлюще, мов чисте повітря, могутнє, мов злива
Живої води, що є з неба, що є неземне.
Це дещо — любов тих, хто любить мене, їхні чисті,
Сердечні прості молитви, побажання, думки.
Я здатен на щось через те тільки, що променисті
До мене течуть ці безмовні душевні струмки.
Із циклу віршів 2014 року "Хлібне поле і неба блакить" www.PetroRuh.com/2014.html
