Ось і осінь встала на порозі,
ніжне літо стрімко відцвіло
й павутину зморшок у обозі
на чоло в дарунок принесло.
Відлунали в небі теплі грози,
віддзвеніли трелі у гаях,
та тріскучі ще ген-ген морози
і відлуння чути солов’я.
Ще в дорогу закликають мрії
і пізнати є чого в житті,
ще не вмерла потайна надія,
що кохання стріну в майбутті.
Бо Любов, то почуття нетлінне,
так, Любов – то почуття святе.
Хоч життя й занадто швидкоплинне,
та Любов в безсмертя приведе!
08.08.2017
