Заховай мене, люба осене,
Не пускай мене, мила осене.
Сонні хвилі на берег винесуть
Літа вісім останніх днів.
Втече серпень кудись розхристаний,
Ні притулку йому, ні пристані
Ластівки он за ним збираються
Ти їх, осене, відпусти.
Розчеши собі коси, осене,
Господинею будь, не гостею,
Я в суботу прийду чи п'ятницю
Й поговоримо сам на сам.
Постривай, моя пані осене,
Вісім днів мають право голосу.
Й треба бути достатньо дорослими,
Щоб до осені дорости.
