...старший брат був для мене завжди важною птіцею)
Навіть коли хотілося його лупнути чимось важким, бо він діставав мене до сліз. Навіть коли губив ключа і ми, повернувшись зі школи, стирчали під зачиненими дверима до вечора. Навіть коли давав мені стусани, шальоні прізвиська і думалося: Божечку, навіщо ти придумав старших братів? Он у Наталі - хом'як, в Анжели - рибки, у сусіда - пес... А в мене - старший брат!
Втім, коли я пригадую тепер своє - таке далеке, але неймовірне дитинство - особливо літні дні десь посеред городу або на лавці бабусиного двора, старший брат там присутній частенько...
Сидимо на лавці. Нам десь коло 10 і 12 років відповідно. Спека. Нудно. Кури ходять десь за хвірткою, яблука зріють, луп! - падають, над ними літають мухи. Брат ловить мух.
Мухи дзижчать. До вечора - як до північного полюса пішки. Сонце палає, як навіжене і виходити з під-яблунь кудись не хочеться зовсім.
Нарешті брат впіймав одненький крупний екземпляр - муха товста, сіра, кігтисті лапки, лупаті цегляні очі, хоботок... Нормальна муха така. Сита.
Старший Брат дивиться на неї уважно, тримаючи за крильце... Він зосереджений, і відчувається, що якась шалена аналітична робота відбувається в його старшобратівській уяві. Луп! Луп! - падають ще кілька яблук...
- Хочеш побачити, як вона полетить у вічний політ? - питає брат.
Я дуже хочу. Я ще ніколи не бачила, як муха летить у вічний політ. Брат відриває у мухи по черзі всі лапки - в тому немає жорстокості, не думайте! -тільки божественна безжалісність молодого допитливого бога - і підкидає муху... Муха летить. Кудись туди, де сяє сонце, де польоту її не буде кінця...
Ми махаємо їй услід.
- А тепер хочеш побачити, як муха побіжить у безкінечний забіг? - знову питає старший брат. Як я можу не хотіти? я ніколи не бачила безкінечних забігів!
Наступна муха інакшої породи - тулубець у неї лискучий, смарагдовий. Очі нахабні. Дзижчить вона інакше, ніж попередня - тонше, але пронизливіше...
З тим же урочистим виразом обличчя брат відриває їй крильця і відпускає на землю. Ми зачаровано спостерігаємо, як шестиногий новостворений бігун біжить, біжить... Попереду у нього ( мухи) - всенький широченний світ, ціла планета...! " І кури" - думка ледь затьмарює
урочисту мить, але випаровується, коли наш смарагдовий спортсмен зникає з поля зору, успішно подолавши паркан через щілину під ним.
...того сонячного дня ми зі старшим братом були дуже зайняті. Повітряний простір повнився вічними літунами, двір - впертими бігунами. Над світом сяяло літо. Навколо лавочки валялися мушині запчастини...
" Фу гидота яка!" - скаже хтось. І я так скажу тепер теж. Ми давно виросли і Старший Брат мій перетворився на чудову людину, яка " мухи не обидит" - в найкращому сенсі. Ну, може тому, що свій план він давно перевиконав...)) Для мене він і далі - Важна Птіца, але паралельно - надійний друг.
А щодо мух... Бувають миті, коли здається, що і я, і всі ми - просто мухи, безліч мух. А десь в Потойбіччі сидять два маленьки боги, яким нудно і вони знічев'я граються нами.
А надто, коли знову після літа прийшла пора виходити на роботу - у Вічний політ і Безкінечний Забіг))
Чудова розповідь, згадалося і наше дитинство з братом, ми — двійнята, царство йому небесне. І в нас були такі експеременти з мухами. Дякую, Вам, за теплі родинні почуття.
