Затамований подих зостанся у стиглого літа,
Теплу усмішку лагідно пестить ранкова роса,
Перший крок прохолоди торкає окраєчком світу,
Де, у літніх дощах, бешкетує остання гроза.
Наче час не іти, не летіти з лелекою в далеч:
У незнані краї, в загадкові Господні світи,
Переповнене смаком життя... насолода всупереч
У віночку з ожини пов'язує літо снопи.
Над полями димок у густому тумані зітхає,
Вимальовує спогад, мов сон, до небес горілиць,
Мати всіх врожаїв- пишна осінь своєї співає,
Зодягнувшись у шати своїх зоряних мандрівниць.
Хризантем та жоржин... зачарований світ чорнобривців,
Акварельні пейзажі... чарівне панно- божество,
Світ, одягнений в соти солодкі, осінні, мов вінці,
Неземної краси... у пастелі казкових кіно.