Той страшний рік Вкраїна не забуде.
Те, що було тоді, на жаль, не сон.
Як тисячами полягали люди
І їх серця не бились в унісон.
Їх на землі родючій, рідній, милій
Злі люди голодом страшним морили.
Зламати дух їхній хотіли –
Та, на щастя, не зуміли.
Людську волю не зломили,
Мрію й гідність не убили.
Стільки крові полишили,
Народну ненависть збудили!
Без жалю. Й ні сльози не впало.
І, все ж, їх дух ви не зламали!...
Давайте сьогодні у кожній оселі
Згадаємо тих, кого заморили.
Згадаємо ті дні невеселі,
Що стали горем нашій Вкраїні!