задаюсь так часто питанням:
чи потрібні мені ці відносини,
ті,що перериваєм мовчанням
і знову поновлюєм осінню.
ті,що в душі застрягають каменем,
ламають ребра посеред ночі,
я почуваю себе в'язнем
за зовсім нескоєний злочин.
та потихеньку спливає день
і ми вітаєм новий
світанок.
знову нашої зустрічі ждем,
годі й шукати нових забаганок.
з кожним днем,що проводимо поряд-
розумію,що більше не треба,
тільки б ловити твій теплий погляд
і разом стрічати сонце крайнеба.
