Розплелися коси довгії, довгі.
Я до ранку стрічки з них виплітала.
Я колись поклялась перед Богом,
Що знайду любов, але не шукала.
Бо вона мені і не треба.
І без неї так легко і добре.
Серце вільне і лине до неба,
А кохання отруйне, мов кобра.
Я сама собі сильна й хоробра,
Я сама собі місяць і зорі.
Без любові мені тут так добре,
А закохані люди, мов хворі.
Розплелися коси довгії, темні.
Я обрізала їх аж по плечі.
Я одна і так краще, напевно.
Я одна і так легше, до речі.
Та коли я лягаю у ліжко,
Там мене зустрічає лиш холод.
Й ні одна найцікавіша книжка
Не рятує мене від нього.
І тоді на секунду, на хвильку
Уявляю, що поруч коханий.
Може, в мене все іще вийде?
Може, просто ще трохи зарано?
Уж лучше голодать, чем что попало есть, и лучше быть одной, чем вместе с кем попало"- добре відомий афоризм 
