«Прощай, немытая Россия!..» –
Сказав та й похвалив себе.
Той дармовий «безвіз», як мрія,
В народі тліє, не живе.
Не наскубти на свої кровні
Доляри й євро – то пусте!
Втікають гривники дубові,
Здаля побачивши мене.
Як той баран, женусь до стада,
До влади ратую: «Держіть!!!
Я без штанів зостанусь, владо,
Піймати їх допоможіть!!!»
Захрипнув… Знову не почули…
Втекли прокляті!!! Йду назад,
Усім кручу в кишенях дулі,
Ховаючи півголий зад.
Рахунки мовчки розгрібаю –
Сіренько-білі папірці –
І Президента поминаю…
Його обіцянки пусті…
А у куточку, на бляшанці
Надулась гривня, як сова.
Чорт, поруч, в хутряній ушанці
Зі смаком їсть «Рошен» Петра!