Край дороги тополенька
Вітами хитає.
Стоїть козак молоденький
Та й думу гадає.
Чи не стріну дівчиноньку
Біля того броду,
Що раненько, до схід сонця,
Бере коню воду.
Візьму того Вороного
Поїду по росах,
Чи не стріну дівчиноньку,
Що довгії коси.
Ой, поїду та й поїду
За високі гори,
Чи не стріну дівчиноньку,
Що чорнії брови.
Вези ж мене, мій конику
За синєє море,
Я там стріну коханую,
Що лікує горе.
«Не їдь милий – чорнобривий,
Останьсь біля броду,
Подивись на моє личко
Та на мою вроду.
Ой, я ж тая чорноброва,
З довгою косою.
Встаю рано – раненько,
Вмиваюсь росою».
Слободенюк Яніни
