Сіра сірина за вікном гуляє:
Осінь - сива осінь вік свій доживає.
Сонце, ніби хворе, інколи прогляне -
- Промениста усмішка хутко, чомусь, в'яне.
Чередою хмари бродять з краю в край.
Голову похнюпив сиротливо гай.
Гайвороння низько зграями кружляє,
Гомоном тривожним суму наганяє.
На близьку негоду аж серденько мліє...
- Незабаром, мабуть, навкруг забіліє.
Зима незабаром до нас завітає,
Осінь сумно-сіру в снігу заховає.
