За європейський вибір об’єднавшись,
до серця Києва злетілись соколи́.
Супроти “Беркута” за руки взявшись,
вночі студенти захиститись не змогли…
З усіх сторін зростали барикади,
руками й серцем зводились вони.
Народ, що скелю рве, багнетом не злякати,
ніхто й ніколи ще не зупинив весни.
Розбудять Київ монастирські дзвони,
людською хвилею заллє нічний Майдан!
Відступить “Беркут” крізь ганьбу й прокльони,
у грудні обійшлося без смертельних ран.
Сніг припорошив київську бруківку,
здійнявся в небо найчорніший дим.
Тиран із Банкової дав чітку вказівку,
і хід історії пішов шляхом страшним.
В січневий ранок сталося найгірше –
пробила куля серце молоде.
Сергій не дочитає Кобзареві вірші,
а всю Небесну Сотню в небо поведе…
Лунали постріли над вогнищем Майдану,
загони смерті пролили невинну кров.
Народ, що гідність має, рватиме кайдани,
і перед смертю не відступить ні на крок.
Майдан в жалобі, встелений свічками,
несуть кияни квіти звідусіль...
На вулицях відмиє дощ криваві плями,
але із пам’яті не вивітриться біль...
Із збірки "Поезія натхнення" (Львів, 2016), доопрацьовано
Прекрасний вірш. Влучні вислови: Народ, що скелю рве, багнетом не злякати,
ніхто й ніколи ще не зупинив весни.
Сергій не дочитає Кобзареві вірші,
а всю Небесну Сотню в небо поведе…
Народ, що гідність має, рватиме кайдани... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760978
