«Я піду туди, звідки долинає голос...»
(Такамура Котаро)
Так незвично бачити Фавна
З флейтою кумедних слів,
Фавна, що бігає вулицями Міста
Босоногих пасторів-козопасів,
Не Міста Мефістофеля й Фауста,
А Міста Голосу й Фавна.
Так кумедно – споглядати Фавна –
Пана з ногами волохатими,
Клишоногого козлорога-танцюриста,
Що співає пісню радощів
Лісового квіткового Еросу
Серед Міста Голосу –
Міста дзвінких трамваїв –
Залізноколесокрутів.
Місто, що висить голосами в повітрі –
Місто тендітної радості:
Кіфар та оголених тіл:
Беріз-німфоманок та крамниць-пегасів
(Якщо летіти, то в небо)
(Там, де звуки Галактики)
(Де панфлейта вічності)
Місто білявих скрипок –
Місто мітів та звуків Меркурія
І тракійського Аполло –
Ліхтарника нетутешнього,
Не егейського, не атоського,
Не лідійського,
Навіть не лесбійського:
Він теж соромився одягу
Наче Аркадій-жрець.
Музика. Муза. Ерато.
Дайте його перейти
По вулиці Міста Голосу
Зі своєю кіфарою
Мимо розбитих глечиків
Остракізму.
...почуваюся отим Фавном(а радше клоуном) ... - без флейти. але із купою невимовлених слів про те, що бачу, думаю, відчуваю і чую...без флейти та з бубном на шії і барабаном через плече у порожньому місті ...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скоріше на грані потойбічного.... Дякую за відгук, друже! З Новим роком! 
... - без флейти. але із купою невимовлених слів про те, що бачу, думаю, відчуваю і чую...без флейти та з бубном на шії і барабаном через плече 
у порожньому місті ... 
