|
РОМАН
ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДАВНІХ ВІКІВ,
ЧЕРЕЗ ПЛИН МИНУЛИХ СТОЛІТЬ,
ПРОЙШЛА ТИ ДОВГИЙ ШЛЯХ,
ЧЕРЕЗ БЕЗДНУ МОРІВ, ОКЕАНІВ,
ПРОНЕСЛА, НАЧЕ, МОГУТНІЙ ПТАХ,
ШУМ МОРСЬКОЇ БЕЗОДНІ,
ВІДЛУННЯ, ПОТУЖНИХ ШТОРМІВ,
ЗБЕРЕГЛАУ СВОЇЙ ПАМ’ЯТІ,
ГУРКІТ ПРИБОЮ, МОРСЬКОГО,
ЩОБ ДИТИНА, ДОРОСЛИЙ,
ПРИКЛАВШИ ДО ВУХА,
ЦЕЙ ТАЄМНИЧИЙ СКАРБ,
ВІДНОВИЛИ У ПАМ’ЯТІ,
ТЕКТОНІЧНЕ ЗВУЧАННЯ, ЯК
МАГІЧНИЙ ПЕРЕКЛИК ПОКОЛІНЬ…
ЧАСТИНА 1 УРЯТУВАТИ ДИТИНУ
РАНКОВЕ, ЛАСКАВЕ СОНЕЧКО, НІЖНО ПЕСТИТЬ ВЕСЕЛУ ЮРБУ, КОТРА ЩІЛЬНО РОЗТАШУВАЛАСЯ НА ПІЩАНОМУ УЗБЕРІЖЖІ.
БОСОНОГА ДИТИНА, З ЦІКАВІСТЮ ПІДНІМАЄ МОРСЬКУ МУШЛЮ, ІНСТИНКТИВНО ПРИКЛАДАЄ ДО ВУХА, ЧУЄ НАРОСТАЮЧИЙ ШУМ ПРИБОЮ, І ЗАПИТУЄ У МАТЕРІ:
- " ЩО ЦЕ? ЧОМУ ВОНО ШУМИТЬ? ВОНО ЩО, ЖИВЕ, МАТУСЮ?" -ЗДИВОВАНО ЗАПИТУЄ МАЛЯ.
- "ЦЕ, СИНКУ, МОРСЬКА МУШЛЯ, ЯКА ПРИЙШЛА ДО НАС ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ СТОЛІТЬ"- ПО-ДОРОСЛОМУ ВІДПОВІДАЄ ЗОЛОТОВОЛОСА КРАСУНЯ.
- " МУШЛЯ!" - ЗАХОПЛЕНО ВИГУКУЄ МАЛЮК, І, ЩОДУХУ БІЖИТЬ ДО МОРЯ.
ДИТЯ ПРИСЛУХАЄТЬСЯ ДО ШУМУ МОРСЬКОЇ ХВИЛІ, ЯКА ГУЧНО ПАДАЄ НА БЕРЕГ, А ПОТІМ ПРИКЛАДАЄ ДО ВУШКА МУШЛЮ.
-"ДИВИНА!" - ЗАЧУДОВАНО ВИКРИКУЄ ХЛОП'Я.
-" І ТАМ ШУМИТЬ, І ТУТ ШУМИТЬ" - РАДІСНО ШЕПОЧЕ ДИТИНА.
"МУШЛЯ! МУШЛЯ! У МЕНЕ Є МУШЛЯ! ВОНА ШУМИТЬ! І МОРЕ ШУМИТЬ! ОТ, ДИВИНА!" - ВЕСЕЛО ВИГУКУЄ ХЛОПЧИК.
СЬОГОДНІ ВІН ПІЗНАВ НОВЕ СЛОВО. ДЛЯ НЬОГО КОЖНИЙ НОВИЙ ВИСЛІВ, СЛОВО, ПОНЯТТЯ - ДИВИНА, ВІДКРИТТЯ, РАДІСТЬ ПІЗНАННЯ.
ДОВГОНОГА, СТРУНКА, СПОРТИВНО ЗБУДОВАНА КРАСУНЯ, ПОВІЛЬНО, З КОРОЛІВСЬКОЮ ГРАЦІЄЮ ПІДНІМАЄТЬСЯ НА НОГИ ЗВИЧНИМ, РУХОМ, ЗАКИДАЄ ЗА ПЛЕЧІ ГУСТЕ, РОЗКІШНЕ ВОЛОССЯ, ПРУДКО ПІДБІГАЄ ДО КОХАНОГО СИНОЧКА, ОБЕРЕЖНО ПІДХОПЛЮЄ ЙОГО НА РУКИ, ПІДНІМАЄ ДО НЕБА, І, РАПТОМ, ЗАКРУЖЛЯВШИ У ВЕСЕЛОМУ ТАНКУ, НІЖНО ШЕПОЧЕ, НА ВУШКО:
- "ОХ, ТИ Ж МІЙ МАЛЕНЬКИЙ КОЛУМБЕ! ВІДКРИВАЙ І НАДАЛІ СВОЮ АМЕРИКУ! НА РАДІСТЬ МАТУСІ, ТАТУСЕВІ, БАБУСІ! НА ДОБРО УСІМ ПРИЙДЕШНІМ ПОКОЛІННЯМ!" -ЗАКОХАНО ШЕПОЧЕ РУСОВОЛОСА КРАСУНЯ.
- " ТИ ЗНАЄШ, ОЛЕСИКУ, ЯК МІЦНО І ЩИРО Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ? СОНЕЧКО ТИ МОЄ! РАДОСТЕ ТИ МОЯ!" - ЩИРО ПРОДОВЖУЄ ВОНА ВГОЛОС.
- " ВІДПУСТИ! Я ХОЧУ ДО МОРЯ! ХОЧЕШ. Я І ТОБІ МУШЛЮ ЗНАЙДУ. Я ЗАРАЗ! ТА ВІДПУСТИ ВЖЕ! ЩО ЛЮДИ ПОДУМАЮТЬ? ЩО Я ЩЕ ЗОВСІМ МАЛЕНЬКИЙ. А Я НЕ МАЛЕНЬКИЙ. Я МАЙЖЕ ДОРОСЛИЙ. ПРАВДА, МАТУСЮ?" - ЗАПИТУЄ СТУРБОВАНИЙ МАЛЮК.
-"ЗВИЧАЙНО, СИНОЧКУ! ІДИ ШУКАТИ СВОЮ МУШЛЮ! -ОБЕРЕЖНО ОПУСКАЄ НА НОГИ МАЛЮКА І НАРЕШТІ ВІДПУСКАЄ.
-"БІЖИ, ЛЮБОВЕ МОЯ! - ГОВОРИТЬ ПРО СЕБЕ ЮНКА.
НАСТУПНА ХВИЛЯ ВИКИДАЄ НА БЕРЕГ ВЕЛИЧЕЗНУ МОРСЬКУ МУШЛЮ. ОЛЕСИК СТРІМГОЛОВ КИДАЄТЬСЯ ДО НЕЇ, ЖВАВО ХАПАЄ, ВИСОКО ПІДНІМАЄ НАД ГОЛОВОЮ І ГОЛОСНО КРИЧИТЬ НА УВЕСЬ ПЛЯЖ:
- "ЗНАЙШОВ! МАТУСЮ, Я ЗНАЙШОВ, ТВОЮ МУШЛЮ. БІЖИ СЮДИ, ХУТЧІШ!" - НЕВГАМОВНО ВИГУКУЄ МАЛЯ.
ПІДХОДИТЬ МАТУСЯ, БЕРЕ У РУКИ ПОРЦЕЛЯНОВЕ ДИВО, ЯКЕ НА СОНЦІ ПЕРЕЛИВАЄТЬСЯ РІЗНОМІНІТНИМИ КОЛЬОРАМИ, ПРИКЛАДАЄ ДО ВУХА.
-"WOW!" ЦЕ ЧИСТІСІНЬКА МАГІЯ! ОЛЕСИКУ, СИНОЧКУ, ТИ МІЙ СПРАВЖНІЙ ГЕРОЙ!" - У ЩИРОМУ ЗАХОПЛЕННІ ВИГУКУЄ КРАСУНЯ.
-"А ТЕПЕР, ТИ, ПОСЛУХАЙ!" - І ОБЕРЕЖНО ПРИКЛАДАЄ ДО ВУШКА МАЛЕНЬКОГО НЕЙМОВІРНУ КРАСУ.
ДИТИНА, ЗАЧАРОВАНО, СЛУХАЄ, ШИРОКО ВІДКРИВШИ ВЕЛИКІ, ТЕМНО-СИНІ ОЧЕНЯТА, ТОЧНІСІНЬКО, ТАКІ САМІ, ЯК У ЙОГО КОХАНОЇ МАТУСІ.
-"WOW!" ЦЕ СПРАВЖНЯ КАЗКА, МАТУСЮ!" - ЗАХОПЛЕНО ВИГУКУЄ МАЛЮК.
- " ЦЕ ТОБІ, МАТУСЮ! ЗА ТЕ, ЩО ТИ ТАКА НІЖНА, ТУРБОТЛИВА, ЛЮБЛЯЧА, КРАСУНЯ-МАМУСЯ! Я ТЕБЕ ЩИРО КОХАЮ! - ВІН КИДАЄТЬСЯ МАМІ НА ШИЮ, ОБНІМАЄ І ЦІЛУЄ СВОЮ РІДНЕНЬКУ.
-"А ТЕПЕР, Я, ПОБІЖУ, МОЖЛИВО ЩЕ ЩОСЬ ЗНАЙДУ! - ХЛОПЧИК ВИРИВАЄТЬСЯ З РУК МАТЕРІ І ЧИМДУЖ БІЖИТЬ ДО МОРЯ.
КРАСУНЯ, КРАЄМ ТЕНДІТНОЇ РУКИ, ВИТИРАЄ НЕПРОХАНУ СЛЬОЗУ, ЯКА , ВРАЗ, СКОТИЛАСЯ З ЇЇ ПРЕКРАСНИХ ОЧЕЙ.
-"БІЖИ, СИНОЧКУ, ЛЮБИЙ МІЙ! - ЗВОРУШЕНА ДО ГЛИБИНИ ДУШІ, ШЕПОЧЕ ПРО СЕБЕ КРАСУНЯ. ОБЕРЕЖНО ПРИКЛАВШИ ДО ВУХА МУШЛЮ, ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО РОЗКІШНОЇ, РІЗНОКОЛЬОРОВОЇ ПАРАСОЛІ, ЯКА ЗАХИЩАТИМЕ ЇХ ВІД ПАЛЮЧОГО СОНЦЯ УЖЕ ЧЕРЕЗ ГОДИНУ - ДВІ, ЛЯГАЄ НА БІЛОСНІЖНИЙ РУШНИК І РАПТОМ ПОРИНАЄ У КАЗКОВИЙ СОН.
КРАСЕНЬ-ВЕЛЕТЕНЬ, РИТМІЧНО ПІДБІГАЄ ДО ПІРСУ, І, СТРІМГОЛОВ КИДАЄТЬСЯ У МОРСЬКУ БЕЗДНУ. НЕЙМОВІРНО ДОВГО ПЛИВЕ ПІД ВОДОЮ, НАЧЕ МОРСЬКЕ СТВОРІННЯ, А ПОТІМ ФИРКАЮЧИ ЗАЛИШКАМИ ВОДИ, ЯК ДЕЛЬФІН, РОЗРІЗАЮЧИ МОРСЬКУ ПОВЕРХНЮ, ЧІТКО ВІДПРАЦЬОВАНИМИ РУХАМИ, ШВИДКО, ПЛИВЕ ДО ГОРИЗОНТУ. БУЙКИ ЗАЛИЩАЮТЬСЯ ДАЛЕКО ПОЗАДУ. ПОВІЛЬНО ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА СПИНУ, РОЗСЛАБЛЯЄТЬСЯ І ВІДПОЧИВАЄ ВПРОДОВЖ ДЕКІЛЬКОХ ХВИЛИН. ПОТІМ, НАБРАВШИ ПОВНІ ЛЕГЕНІ ПОВІТРЯ, ЗАНУРИВШИСЬ ПЛИВЕ У СТОРОНУ БЕРЕГА. У ЦЬОМУ МІСЦІ ТАК ГЛИБОКО, ЩО ДО ДНА ГОДІ Й ДІСТАТИ. ВОДА, НАПРОЧУД, ПРОЗОРА І ЧИСТА. ГЛИБОКО, З МОРСЬКОЇ БЕЗОДНІ, ПІДНІМАЮТЬСЯ ДОВГОКОСІ, ТЕМНО-ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСЛІ. НІ, ВОНИ ЗОВСІМ НЕ ЗАВАЖАЮТЬ ЙОМУ ПЛИСТИ. НАВПАКИ, РОБЛЯТЬ ЙОГО ЗАПЛИВ КАЗКОВО-ПРЕКРАСНИМ. АЖ ОСЬ І БЕРЕГ. ТА ЩО ЦЕ?
НА ДНІ, БІЛЯ БЕРЕГА, ЛЕЖИТЬ БЕЗДИХАННЕ ТІЛО МАЛЮКА. ВЕЛЕТЕНЬ РВУЧКО ПІДПЛИВАЄ, ХАПАЄ ДИТИНУ НА РУКИ І ЧИМДУЖ ВИНОСИТЬ НА БЕРЕГ. ОБЕРЕЖНО БЕРЕ МАЛЕНЬКУ РУЧКУ ДИТИНИ, СЛУХАЄ ПУЛЬС. ЗДАЄТЬСЯ МАЛЮК НЕЖИВИЙ. НАТРЕНОВАНИМИ РУХАМИ ПОЧИНАЄ РОБИТИ МАСАЖ ГРУДНОЇ КЛІТКИ, ЯК ЇХ УЧИЛИ В АРМІЇ. ЗГОДОМ - ДИХАННЯ ЧЕРЕЗ РОТ. НУ, МАЛЮЧЕ, НЕ СМІЙ ПОМИРАТИ, У МЕНЕ НА РУКАХ, ПРОБУДЖУЙСЯ! НАРЕШТІ, ДИТИНА ЗДРИГАЄТЬСЯ УСІМ ТІЛОМ , ВИХЛЮПУЄ З СЕБЕ ЗАЛИШКИ ВОДИ, І, ВІДКРИВАЄ ОЧІ.
-"ДЕ Я? ЩО ЗІ МНОЮ? ДЕ МОЯ МАТУСЯ? - СТУРБОВАНО ВИМОВЛЯЄ МАЛЮК.
НАТОВП ПРОПУСКАЄ КРАСУНЮ.
-"ОЛЕСИКУ! ЩО З ТОБОЮ ТРАПИЛОСЬ?" - ГОРЛИЦЕЮ КИДАЄТЬСЯ ДО ДИТИНИ.
-"Я ВИПАДКОВО ЗНАЙШОВ ЙОГО ПІД ВОДОЮ. НА ЩАСТЯ, ВІН ТАМ БУВ НЕДОВГО. ОБЕРЕЖНО, КРАСУНЕ. МОРЕ НЕ ПРОЩАЄ БЕЗПЕЧНИХ". - СЕРЙОЗНО ВІДПОВІДАЄ ВЕЛЕТЕНЬ.
-"Я ВАМ ДУЖЕ ВДЯЧНА, ...ТІЛЬКИ ТЕПЕР ПІДНІМАЄ ОЧІ НА РЯТІВНИКА.
-"МЕНЕ ЗВАТИ ОЛЕГ." - МОВИТЬ ЮНАК.
-"НАДЗВИЧАЙНО ВДЯЧНА, ОЛЕЖЕ! - ЗАШАРІЛАСЯ ВІД НЕСПОДІВАНКИ КРАСУНЯ.
-" ПУСТЕ! Я ВІЙСЬКОВИЙ ПРИКОРДОННИК. У НАШІ СЛУЖБОВІ ОБОВ'ЯЗКИ, ПОПРИ ВСЕ ІНШЕ, ВХОДИТЬ РЯТУВАТИ ЛЮДЕЙ. ВИБАЧАЙТЕ, ПОСПІШАЮ НА СЛУЖБУ! - СКРОМНО ВІДПОВІДАЄ.
-"ОДНУ ХВИЛЬКУ, АНГЕЛЕ ХОРОНИТЕЛЮ, ВИ НАШ! - БІЖИТЬ ДО СВОЄЇ СУМКИ І ШВИДКО ПОВЕРТАЄТЬСЯ НАЗАД. У РУКАХ РУШНИКОМ ЗАГОРНЕНИЙ БАНЯЧОК І ПЛАСТИКОВА КОРОБОЧКА.
- "ТУТ Є СВІЖО-ЗВАРЕНИЙ, СПРАВЖНІЙ, УКРАЇНСЬКИЙ БОРЩ. А ОСЬ ТУТ - ЩЕ ГАРЯЧІ, ДОМАШНІ КОТЛЕТИ. ПРИГОЩАЙТЕСЯ НА ЗДОРОВ'Я! -ГОСТИННО ПРОПОНУЄ.
-"А ЯК ЖЕ ВИ, ВАШ СИН?" - ТУРБОТЛИВО ЗАПИТУЄ.
- " ПІСЛЯ ЦІЄЇ ПРИГОДИ - ПОВЕРТАЄМОСЬ ДОДОМУ. ДО РЕЧІ - ВИ СЬОГОДНІ УРЯТУВАЛИ ЖИТТЯ МОЄМУ СИНОВІ, ОЛЕСИКУ. ПОВІК ЦОГО НЕ ЗАБУДУ. МЕНЕ ЗВАТИ МАР'ЯНА. ОСЬ МОЯ ВІЗИТКА. МОЖЛИВО, ЗАХОЧЕТЕ ПІТИ З НАМИ НА КАВУ. Я ОДРУЖЕНА, АЛЕ З ОЛЕСИКОМ МЕНІ МОЖНА, І, НЕ СТРАШНО ХОДИТИ ПО МІСТУ." - ПРОДОВЖУЄ.
-"НУ, ОЛЕСИКУ, БУВАЙ! БЕРЕЖИ СЕБЕ Й МАМУ! ОБЕРЕЖНО З МОРЕМ!
ВОНО ІНКОЛИ БУВАЄ ЖОРСТОКИМ." - ПО ВІЙСЬКОВОМУ СУВОРО ПОПЕРЕДЖАЄ ВЕЛЕТЕНЬ.
- "ДЯКУЮ, ДЯДЬКУ ОЛЕЖЕ! ВИ СПРАВЖНІЙ ПРИКОРДОННИК. ДО ПОБАЧЕННЯ!" - ЩИРО ВІДПОВІДАЄ МАЛЮК І ПРОСТЯГАЄ СВОЮ МАЛЕНЬКУ РУЧКУ.
-"ДО ЗУСТРІЧІ!" -ОБЕРЕЖНО ПОТИСКАЄ РУКУ НАВЗАЇМ ОЛЕГ.
ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ...
07:30-13:00 121217 ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
ID:
765987
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.12.2017 17:18:34
© дата внесення змiн: 18.12.2017 07:44:22
автор: Woody Paul Grey
Вкажіть причину вашої скарги
|
для Лилеи/
