Нам в дитинстві кробку вручили
Невеличку, такого ж віку
Щоб думки з речами жили
Оселялись в картонну домівку.
Положіть же туди іграшок,
Щастя мами і ніжні руки
Киньте гору дорослих усмішок
Магію світу, незвичні звуки.
І тарілку жбурніть розбиту
Вам за неї влетить від бабусі
Ви ж дитина, вам нудно жити
Ви завжди в метушні та русі.
Покладіть же перший дзвоник
Хвилювання та страху насипте
Заберуть ваш із дерева коник
Зошит, ручка в долоню влипне.
Лише мить і з коробки рукою
Вам навчання горло здавить
Плачте, вам не надуть спокою
Інший сенс у житті заправить.
І візьміть своє любе хочу
Й положіть десь на дно під речі.
Юність нерви пером лоскоче
Серце й розум бажають втечі.
Далі рок, алкоголь, кохання
Тільки тихо, побачить тато
І знайде у коробці страждання
Що лежать під важким атестатом.
Вам нарешті дарують свободу
Посилають в чужеє місто
Не навчивши ні сенсу, ні броду
У руках лиш коробка зі змістом.
Що ж почніте її наповняти
З часом стане усе простіше
Дім, сім'я не дадуть сумувати
Час примушує йти повільніше
Сам же стане летіти стрілою
І уже ви сутулий та сивий
Летите без коня ковбоєм
Лише в пам'яті, досі щасливий
Лише в пам'яті молодість й посмішки
Мама, тато і ви малеча
Де все це? Стаєте навколішки
Де ж знайти ці всі рідні речі?
Ви про ящик з минулим згадали
Ось постав він перед ліжком
Там є все що туди поклали
Варто лиш відірвати кришку
З сил останніх вдалось відкрити
Погляд сповз, розірвалась струна
Там лиш рози, герань, гіацинти
Розквіла із коробки тр...?
