А пам'ятаєш наш остатній дощ?
Він був сірий,без різних спецій та пахощ.
У минулому ми були такі безтурботні,
і дороги наші були безповоротні.
А пам'ятаєш мене таку смішну,навіжену,мрійливу?
Тоді я ще походила на живу.
Я раділа навіть банальній буденності,
а ти думав,як позбавитися від моєї невіженості.
А я пам'ятаю тебе такого серйозного та ділового,
у тих дорогих костюмах ти походив на жорсткого.
Ти напоказ усім тримав ту ідіотську планку,
а всі почуття свої закрив в небаченому банку.
А пам'ятаєш нас таких простих,можливо,трохи дурнуватих?
Люди шарахались від наших дій дивакуватих.
Всі наші зустрічі були кольору пастелі,
можливо,тоді і без води ми б вижили в пустелі.
А пам'ятаєш,як кінець жахливий той прийшов?
Він зненацька,тихо так зайшов.
До розлуки я була явно не готова,
але зрозуміла,що вона не буде тимчасова.
А пам'ятаєш,як сказав:"Прощай."?
Твоє остатнє слово було:"За мною не ридай".
Мені ж казали:"Ти його не зміниш.",
але я сподівалася,що значення життя ти переміниш.
А пам'ятаєш,як раділа я дощу?
Тепер моє бажання,щоб він вщух.
У моєму серці тільки злива неминуча,
а з лиця навіки зникла посмішка живуча.
А пам'ятаєш наш остатній дощ?
Він був сірий,без різних спецій та пахощ.
Він приніс лише біль.
І я сподіваюсь не мені одній.
Ти ж пам'ятаєш наш остатній дощ?
