Посеред ночі і зими
розцвіли усі дерева.
Оце осінню пиши.
а я кажу: «не треба».
Цей вітер зовсім не простий:
і гарно, і красиво,
і ліс зелений і густий,
і сніг іде як диво.
Ось бачиш далека зірка,
пісок на узбережжі
і ти простий як дірка,
але у смачній одежі.
Ти так буваєш сам,
щось хочеш відчути,
повіриш чудесам
і можеш не забути.
А ви цвіли, дерева,
ось листя пожовтіло
і знаєш все це треба,
тобі сказати треба…
Фантастика життя.
22.X.10.
