Нас поєднала музика і вірші,
І ще якесь невидиме тепло.
Хоч ледь знайомі - ніби найрідніші,
Здається так завжди було.
Одне до одного нас тягне, мов магнітом,
Та бути разом нам великий гріх.
У нас було одне лиш тільки літо
Для радості і для душевних втіх...
Зима між нами замела дороги,
Та не замерзли у грудях серця.
Хоч кажуть, час лікує всі тривоги,
Нічого він не гоїть докінця...
Одного погляду чи дотику достатньо,
Одного найкоротшого «привіт»
І ніби не пройшло ні миті,
І ніби в нас на двох аж цілий світ...
Одне для одного і музи і тортури,
Шекспірівські Ромео і Джульєта...
Життя між нами зводить свої мури,
А ми руйнуєм їх пером поета...