Візьми із рук моїх ромашку!
На ніжну квітку подивись,
Вона зросла там де і пташка
На волі, у степу, молись!
Молись, щоб квітка ця тендітна
Не стала попелом в руках.
Не стала смертю мимолітньой,
Вона же наш найбільший скарб.
Вона життя, любов, надія!
Так схаменися, зупинись!
Бо залишилась тільки віра,
Що буде завтра,як колись.
А я не можу просто вірить!
Кому, скажіть мені кому!
Адже я більше не повірю,
Що усе зміниться,тому
Я прошу вас сьогодні діять.
Зробіть,почніть сьогодні всі!
І не потрібно більше мріять,
Почуйте ви слова мої.
Бо завтра квітка ця тендітна
Вмить стане попелом в руках.
І прийде смерть та мимолітна
І буде крах і тільки крах.
